Сто років – це мало чи багато? Можна сказати що так, багато, бо століття – це цілий вік. Та можна заперечити, адже єгипетським пірамідам та китайській стіні уже не одна сотня років. Отже, Тавільжанська школа в порівнянні з цими спорудами зовсім юна. В 2015 році їй виповнюється сто років. І кожен рік, від моменту її заснування, 1 вересня веселий дзвоник все кличе і кличе школярів до класів, сповіщаючи про початок нового навчального року. Протягом ста років змінювались школярі, педагоги та і приміщення закладу стало зовсім іншим. Але не змінилась сутність самої школи: випускати зі своїх стін грамотних, освічених людей, здатних продовжувати здобувати спеціальну та вищу освіту. А як же з’явилася школа? Зробимо невеликий екскурс в минуле. До 1915 року школи в Тавільжанці не було. Діти, які жили ближче до станції, ходили до Дворічанської школи, а ті, хто мав родичів у Вільшані, навчались у Вільшанській школі. Більшість дітей не мала змоги одержувати освіту.В 1913 році земський повіт почав будівництво Тавільжанської школи, яке було закінчено до серпня 1915 року Будувала школу бригада з міста Куп`янська (бригадир – Радчик). Заняття велись  російською мовою. В приміщенні було дві класні кімнати, а третя відведена під бібліотеку. В школі працювало два вчителі: Реусова Олександра Павлівна (завідуюча) та Фене Євдокія Петрівна. Училося 100 дітей. У той час в селі було 300 дворів, а в сім’ях – до трьох дітей шкільного віку. Прийом у школу закінчився, а бажаючих вчитися залишилось багато. Без успіху селяни просили управу відкрити паралельний клас, прийняти вчителя. Усе ж вони добилися відкриття “воскресної школи” для дорослих, де заняття проводились в неділю вранці, а в середу та п’ятницю – ввечері. Училося дорослих 40 чоловік.  У 1916 році прислали ще одного учителя, потім ще одного. Відкрилися паралельні класи. З 1919 року заняття в школі ведуться українською мовою. У 20-ті роки навчалося вже 200 учнів. У 1928 році школа стала семирічною. У 30-і роки шкільне приміщення було розширене. В школі вже було 3 класні кімнати, ще одна невеличка кімната, яка інколи використовувалася як клас, вчительська і двохкімнатна квартира для завідуючого школою. Школа в 1932-1933 рр. стала свідком голодомору. В її стінах, завдяки клопоту вчителів, було організоване харчування для учнів, щоб хоч трішки підтримати їх сили. Однокласники ледве пізнавали один одного. Вони були худі, обідрані, мали жовті обличчя. Багатьох з них забрала сира земля.1941-1945 рр заповнені подіями Великої Вітчизняної війни. І в ці тяжкі роки діти продовжували навчатись. Навіть, коли в приміщенні школи був лазарет, вчились по хатах.  В післявоєнні роки в шкільних коридорах стало тихіше, у 1956 році ледве набралося 4 класи. І тільки з 1960 року школа стала восьмирічною. До старої школи добудували ще приміщення з 4 класних кімнат, побудували майстерню. Вчителі вчили і вчилися. Перейшли на кабінетну систему навчання. У 1980 році учні перейшли до нової школи. У старій школі працювали групи продовженого дня і Тавільжанська музична школа. У 1983 році школа перейшла на навчання дітей з шестирічного віку, а у 1986 році вона стала середньою. У цей час в її стінах навчалося 205 учнів. У 1988 році через шкільний поріг зробили перший крок в доросле життя перші десятикласники. У1987 році Тавільжанська середня школа стала ще й сільськогосподарською. Це був ще один експеримент, яких так багато вона вже бачила. Діти і вчителі вирощували кролів, яких розводили в клітках, що стояли у дворі школи. Швидко побудували цілу мініферму, направили майстра сільськогосподарського навчання. З'явились кури та свині. Планувалось взяти ще й корів. І взяли б, якби дав голова колгоспу. Та той розумів, що дітям потрібно вчитись, а вчителям вчити, а не працювати на фермі. Через кілька років експеримент був припинений, але школа залишалася сільськогосподарською ще кілька років. Ця назва тепер забезпечувалась вивченням трактора, одержанням посвідчення тракториста.У 1990 році добудувалось приміщення нової школи. Майже 2 роки тривало обладнання і оформлення кабінетів. Нова школа відкрилася у січні 1992 року. З того часу вона має сучасний вигляд. На сьогоднішній день в школі навчається 134 учнів. Педколектив об'єднує 17 учителів. Директор школи – Кононенко Надія Василівна.

    У 2015 році наша школа – ювіляр. Рівно сто років вона є форпостом піднесення духовної культури в нашому селі.